Згода водія на огляд не дозволяє обшукувати авто: Верховний Суд пояснив різницю

Згода власника автомобіля на його огляд не означає, що правоохоронці автоматично отримують дозвіл на пошук речей усередині транспортного засобу

Верховний Суд звернув увагу на важливу процесуальну різницю між оглядом та обшуком і пояснив, що вирішальним є не назва слідчої дії у протоколі, а те, що правоохоронці фактично робили з автомобілем.

Відповідну позицію Суд висловив у постанові від 1 вересня 2026 року у справі №561/2/17.

Що сталося з автомобілем

У кримінальному провадженні суди виправдали трьох осіб, яких обвинувачували у справах, пов'язаних з одержанням та наданням неправомірної вигоди. Прокурор оскаржив рішення, зокрема через те, що частину доказів суди визнали недопустимими.

Серед них був протокол огляду автомобіля Mitsubishi Lancer, який належав одному з обвинувачених.

Правоохоронці назвали проведену процедуру оглядом, однак фактично їхні дії були значно ширшими за поверхневий огляд транспортного засобу. Вони відкрили автомобіль, перебували всередині салону та отримували доступ до місць, які неможливо було побачити без усунення певних перешкод.

Саме спосіб проведення слідчої дії став ключовим для суду.

Чим огляд відрізняється від обшуку

Огляд та обшук мають різне процесуальне призначення.

Огляд відповідно до статті 237 КПК України проводиться для виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення. Його завданням є безпосереднє дослідження об'єкта або місця події та фіксація того, що там знаходиться.

Обшук має іншу мету. Він передбачає пошук і виявлення речей, документів, знарядь кримінального правопорушення або майна, здобутого злочинним шляхом, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

За загальним правилом обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Тому сама назва процедури не визначає її правову природу. Якщо під час так званого «огляду» правоохоронці фактично починають шукати предмети всередині автомобіля, така дія може бути кваліфікована як обшук.

Що саме врахував Верховний Суд

У цій справі суд звернув увагу на конкретні дії правоохоронців.

Вони не просто оглянули автомобіль зовні або доступні для візуального сприйняття частини салону. Правоохоронці відкривали автомобіль, перебували всередині нього та відкривали місця, які не можна було оглянути без додаткових дій.

Таким чином, фактично відбувався активний пошук речей і документів.

Верховний Суд погодився з висновком про те, що такі дії вже виходили за межі звичайного огляду. Фактично правоохоронці провели обшук автомобіля, хоча відповідний процесуальний документ називався протоколом огляду.

При цьому попередньої ухвали слідчого судді на проведення обшуку не було.

Згода водія має конкретні межі

Окреме значення у справі мала згода власника автомобіля.

Із матеріалів провадження випливало, що власник погодився саме на огляд транспортного засобу. Однак це не можна автоматично трактувати як згоду на проведення обшуку.

Тобто дозвіл подивитися автомобіль не означає безумовного дозволу відкривати закриті відсіки, здійснювати пошук речей або проводити інші дії, характерні для обшуку.

Якщо фактичні дії правоохоронців за своїм змістом перетворюються на обшук, для них мають діяти відповідні процесуальні вимоги.

Саме тому Верховний Суд погодився з тим, що протокол такого «огляду» автомобіля не може використовуватися як допустимий доказ, якщо фактично обшук провели без необхідної ухвали слідчого судді.

Назва протоколу не визначає, що відбувалося насправді

Одним із важливих висновків Верховного Суду стало те, що під час оцінки доказів необхідно дивитися не лише на формальне оформлення слідчої дії.

Якщо в протоколі написано «огляд», це саме по собі не означає, що правоохоронці дійсно здійснювали огляд у процесуальному розумінні.

Суд має оцінювати фактичні обставини: що саме робили правоохоронці, до яких частин автомобіля вони отримували доступ, чи здійснювали пошук і чи потрібно було долати перешкоди для отримання доступу до певних речей.

Що це означає для водіїв

Рішення Верховного Суду важливе не лише для конкретного кримінального провадження.

Для власника автомобіля принципова різниця полягає в тому, що згода на одну процесуальну дію не повинна автоматично трактуватися як згода на іншу.

Якщо водій погодився на огляд автомобіля, це не означає безумовного дозволу на проведення пошуку всередині транспортного засобу.

Водночас конкретна правова оцінка завжди залежить від обставин справи, характеру проведених дій та підстав, на яких вони здійснювалися.

Справу направили на новий розгляд

Попри те, що Верховний Суд погодився з висновком про недопустимість протоколу огляду автомобіля, остаточною крапкою у справі це не стало.

Касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки той, на думку Верховного Суду, не надав належної оцінки всім доводам прокурора та фактично провів формальний апеляційний перегляд.

Тому справу направили на новий апеляційний розгляд.

Таким чином, Верховний Суд фактично окреслив важливу межу: якщо під час огляду автомобіля правоохоронці переходять до активного пошуку речей і документів, така процедура за своїм змістом може бути обшуком незалежно від того, як її назвали у протоколі.

А згода власника автомобіля на огляд сама по собі не означає автоматичної згоди на обшук.